Цей сніг знову падав і падав на твої холодні щоки Холодні руки, холодне серце, на твої холодні ноги Розбите скло, розбиті вікна, розбиті межі Гріють лише сусіди думками, щоб напитися вже, до речі Люди розсипані вже, як сміття по цьому світу Не потрібні нікому, розкидані, до біса тую богиню Богиню кришталевої грози, чи може до вітру задухи Не знаю, потрібен чи комусь в своїх завірюхах Ми давно вже знайшли ті стежки в цьому білому снігу Жовте листя вже замело, але все ще чекаю на втіху Чекаю, коли приведуть ці стежки додому Якщо чесно, вже не відчуваю я ніг в холоді цьому Твої очі дали мені знак, що немає тут іншого шляху Немає тут того, що я хотів, і не зроблю я висновку Тільки далі продовжу бігти наосліп вперед Необачні долі подобаються, тож і мій хай почує сонет (Цей сніг знову падав і падав на твої холодні щоки) (Холодні руки, холодне серце, на твої холодні ноги) (Розбите скло й розбиті вікна, розбиті межі) (Гріють лише сусіди думками, щоб напитися вже, до речі)