Заплутані схеми, відверті поеми Мій страх в мені це так Я їх відпускаю, навмисне вбиваю Твій знак знов слово fuck Зніміть свої маски, дозволю вам впасти На дно, мені все одно Як завжди всміхнетесь, з кайданів зірветесь Знаю пізно... Розквітати, у полі квітам колихати До болі вітру, проливати З повік сльози, дарувати Небу грози, небу грози. Я вас добре знаю, кудись посилаю Ідіть, десь там збагніть Коли повернетесь, слізьми захлинетесь Все одно пізно... Розквітати, у полі квітам колихати До болі вітру, проливати З повік сльози, дарувати Небу грози, небу грози. Знов терпіння зриває, у мені палає Внутрішній мій подразник червоним мигає, Знов лунають ці накази, нікчемні образи, однакові фрази. Нас засліпили, а ще наші діди Вас всіх кляли, вас ганьбили, Всіх вас кляли, та й полягли. Розв'яжіть же людям руки, потворні ви суки, Вам потрібна лиш дівчина - моя Україна Та її прекрасна спина, для вас ця калина, Оголені груди - ні так не буде! І уб'є вашу ціль відсутність мрій, відсутність мрій, відсутність мрій.