По степах і дібровах Сивий воїн гуляє Одружившись на волі блукає, блукає... Його кінь мов сталевий Як в останнє вирушає Його брат – дикий вітер – вільну путь відкриває По стежках, полях й до вершин в снігах Він тримає путь, він долає шлях Йому світить Сонце, ховає Ніч ...в полях, де стояла Січ Розтинає повітря На могилах козачих Та з п'янкими думками тихо плаче, плаче Вирвав очі у себе Щоб не бачити болю Тепер сокіл у небі з ним крокує до бою По стежках, полях й до вершин в снігах Він тримає путь, він долає шлях Йому світить Сонце, ховає Ніч ...в полях, де стояла Січ На світанку журбою Як молитва Богу Він умившись росою вирушає додому...