Невже такі безжальні небеса? Невже зовсім вони не відчувають болю Людського? Мій поводир, сумна моя зоря Я перший звір, який ступив на твоє світло й вірив Не роздумував Мій білий день, мій ніжний іній на губах На чорних пелюстках, на ворона крилах Пухкий, ти танув, як вода І я розпалася на тисячі зірок Собою освітила кожен закуток земного тіла Сказав: якщо я не належала тобі Для чого ж я приходила у сни? Не знаю. Хто знає Може, то була не я А от послухай: завдяки йому Я полюбила свою музику сумну Мене він За один раз Мій білий день, мій ніжний іній на губах На чорних пелюстках, на ворона крилах Пухкий, ти танув, як вода І я розпалася на тисячі зірок Собою освітила кожен закуток земного тіла я