А вітер тихо колихав білизну Яка висіла на краю балкону І віддавалась повністю, наскрізно Промінню стихлому та ще палкому Згасав яскравий вечір, колихались Смарагдові листки натхненних вишень І моє серце, що не розкохало Пришвидшило своє биття на тиждень Пройшлася тихо-плавно по камінню І розляглась на ньому темна кішка Віддавши у цю мить себе промінню Яке згасало просто і розкішно І я віддав промінню своє серце Яке і так яскраво променилось Закоханістю, що не проминеться Те серце, що фатально провинилось! Вітер тихо колихав білизну (мг-о, гойдай) А вітер тихо колихав білизну (мг-о, мдай)