Скажіть: куди ви дивитесь, вікна? За ким плачете вибитим склом? Чиї голоси в залишках стін Лунають в тобі, кинутий дім? Скажи мені: чи тобі видно Птаху білий, за горизонт? Куди поведеш зграю свою Від порожніх тепер її колисок? Скільки не договорили, не домріяли ми До тої весни Скільки в голові залишилось крім "Тільки не ти, тільки не ти..." "Тільки не ти, тільки не ти..." Хвилина мовчання — то галас вище неба Відсюди й назавжди всередині у тебе Чергове влучання будь-де — у саме серце Розпаленим шрамом, що вже і не зійдеться ♪ Скажи мені: на чию усмішку Ллє сльози дощ крізь зірваний дах? Збирає з-під ніг фото старі Чи є де ще ті, хто дивиться з них? Мов крапка в книжці, спалене ліжко Єдиний спогад — втрачений шлях І скільки всього у багатьох Більше нема в порожніх очах Скільки не договорили, не домріяли ми До тої весни Скільки серця залишає фраза "Тільки не йди, тільки не йди..." "Тільки не йди, тільки не йди..." Хвилина мовчання — то галас вище неба Відсюди й назавжди всередині у тебе Чергове влучання будь-де — у саме серце Розпаленим Розпаленим шрамом Шрамом ♪ Хвилина мовчання — то галас вище неба Відсюди й назавжди всередині у тебе Чергове влучання будь-де — у саме серце Розпаленим шрамом, що вже і не зійдеться