М-м-м
Я — сумні самотні руїни
В долоні долі тьмяні світлини
Комом у горлі биті цеглини
Тіні провини в тілі навильот
Ти — вдаєш із себе дитину
Гине той хто на це полине
На люди граєш внутрішній безлад
В погляді маєш сховане лезо
Ми познайомились у дивний період мого життя
Переконані, що почуття — то до смутку
Та зараз сусіди біжать по укриттях
Ми — щось на кшталт дикої помилки, на їх думку
Схоже перехожим не повезло —
Їм на голови з твого поверху сиплеться скло
Ми живі, немов би долі назло
І гучніші за вибух, бо від нас сиплеться скло
Туш, помаду — фарби всі розвезло
Та замішано в ліжко, так що аж сиплеться скло
Хоч на вулиці давно вже світло
Нею падає, падає, пада-, падає скло
М-м-м
Це не схоже, на чиюсь думку
На нормальні, чемні стосунки
Із зухвалістю пограбунку
Ти смієшся, та жуєш гумку
Зустрічаю віддзеркалення сонця в твоїх очах —
В ньому плескаються знайомі дияволята
І щось в мене не добре передчуття
Що сусідам саме зараз настав час встати
Схоже перехожим не повезло —
Їм на голови з твого поверху сиплеться скло
Ми живі, немов би долі назло
І гучніші за вибух, бо від нас сиплеться скло
Туш, помаду — фарби всі розвезло
Та замішано в ліжко, так що аж сиплеться скло
Хоч на вулиці давно вже світло
Нею падає, падає, пада-, падає скло
Ти цілуєш мене повільно
Я стискаю твої долоні
Ледь-ледь дихали напередодні
Бо за скільки — тепер ми голодні
Всі твої слова — вони гострі
По живому й прямо у серце
Певно, ти — мій контрольний постріл
Ось і час для титрів, здається
Схоже перехожим не повезло —
Їм на голови з твого поверху сиплеться скло
Ми живі, немов би долі назло
І гучніші за вибух, бо від нас сиплеться скло
Туш, помаду — фарби всі розвезло
Та замішано в ліжко, так що аж сиплеться скло
Хоч на вулиці давно вже світло
Нею падає, падає, пада-, падає скло