Над степом, над річками, крізь гряди гір Летить вітер вільний виром стрімким І місяць блідий - нічний поводир Блукає туманами вздовж полонин Неспішно виходять зірки чарівні Із мряки туману, з обіймів лісних Малюють у небі узор стародавній Щоб світ вколисати в долонях своїх У горах самотніх, в лісах нескінченних Блукав крізь тумани Місяць блідий І йшов він без спіху крізь світ цей буденний Приспаний зорями під вітер нічний Пройшовши весь світ вже й Місяць втомився Ось зорі зморились, згасають і знов У мряку туману уходять повільно Зникають без сліду в обіймах лісів