Я шукаю той шлях, що веде до свободи,
Минуле розтане у плині часів,
Залишивши позаду усі перешкоди
Дорогою снів!
Я не можу побачити сонця, чи сходить?
Не хочу повірити в зламність ночей,
Але знаю про те, що світанок приходить
Для моїх очей!
На моїй дорозі колючий дріт,
Чоло пробиває холодний піт.
Очі мої стомилися зрячі,
Серце холодне, колись гаряче.
Розум пробили нащадків костьми,
Свідомість затьмарили крики гучні,
Вольне тіло моє на нарах,
Над світом Божим збирались хмари.
Вирву силу вітру, грому,
Сховаю зневіру й підступну втому,
Хоч на вустах посмішка гірка
І вже безсилою стала рука.
Вільна неволя. Гартоване небо.
Отруйні слова, що помазані медом.
Скорені голови чекають кари.
До мене у сни приходять хмари.
Сплетіння рук. Рубане слово.
Мрія прекрасна, тепер полова.
Гаряча зима і морозяне літо.
Стомлені люди і буялі квіти.
Несу у долонях сонця промінь,
Несу оживити мертвий корінь,
Несу, щоб диявол пекельним даром
Не міг збирати над світом хмари!
Прийшла пора – пора до бою!
Я не дозволю володіти собою
Гнусним устам і злим рукам
І на Голгофі збудую храм.
Чисті руки, гаряче серце,
Світлий розум, не може вмерти
Все, щоб розвіяти темні чари –
Хмари!
Я шукаю той шлях, що веде до свободи,
Минуле розтане у плині часів,
Залишивши позаду усі перешкоди
Дорогою снів!
Я не можу побачити сонця, чи сходить?
Не хочу повірити в зламність ночей,
Але знаю про те, що світанок приходить
Для моїх очей!
На моїй дорозі колючий дріт,
Чоло пробиває холодний піт.
Очі мої стомилися зрячі,
Серце холодне, колись гаряче.
Розум пробили нащадків костьми,
Свідомість затьмарили крики гучні,
Вольне тіло моє на нарах,
Над світом Божим збирались хмари.
Вирву силу вітру, грому,
Сховаю зневіру й підступну втому,
Хоч на вустах посмішка гірка
І вже безсилою стала рука.
Вільна неволя. Гартоване небо.
Отруйні слова, що помазані медом.
Скорені голови чекають кари.
До мене у сни приходять хмари.
Сплетіння рук. Рубане слово.
Мрія прекрасна, тепер полова.
Гаряча зима і морозяне літо.
Стомлені люди і буялі квіти.
Несу у долонях сонця промінь,
Несу оживити мертвий корінь,
Несу, щоб диявол пекельним даром
Не міг збирати над світом хмари!
Прийшла пора – пора до бою!
Я не дозволю володіти собою
Гнусним устам і злим рукам
І на Голгофі збудую храм.
Чисті руки, гаряче серце,
Світлий розум, не може вмерти
Все, щоб розвіяти темні чари –
Хмари!
Я шукаю той шлях, що веде до свободи,
Минуле розтане у плині часів,
Залишивши позаду усі перешкоди
Дорогою снів!
Я не можу побачити сонця, чи сходить?
Не хочу повірити в зламність ночей,
Але знаю про те, що світанок приходить
Для моїх очей!
Я шукаю той шлях, що веде до свободи,
Минуле розтане у плині часів,
Залишивши позаду усі перешкоди
Дорогою снів!
Я не можу побачити сонця, чи сходить?
Не хочу повірити в зламність ночей,
Але знаю про те, що світанок приходить
Для моїх очей!