Скільки думок, скільки непрошених Скільки зерна та й не пророщено Скільки машин назавжди зламаних Скільки людей на моїй пам'яті Я обираю собі вбрання Ти з нею бачишся востаннє Ти не впізнаєш мене В мене кольорові сни тепер А в очах глибина від блакитних озер (А я жива...) (А я жива...) Люди встають і одягаються Люди назад не повертаються А-а-а-а-а-а... А-а-а-а-а-а... Ти не впізнаєш мене В мене кольорові сни тепер А в очах глибина від блакитних озер Ти не впізнаєш мене Кров немов гаряче золото А тепер прощавай, нас не бачить ніхто (А я жива...) (А я жива...)