Скільки думок, скільки непрошених Скільки зерна та не пророщено А-а-а-а-а-а А-а-а-а-а-а Скільки думок, скільки непрошених Скільки зерна та не пророщено Скільки машин назавжди зламаних Скільки людей на моїй пам'яті Я обираю собі вбрання Ти з нею бачишся востаннє Ти не впізнаєш мене В мене кольорові сни тепер А в очах глибина від блакитних озер ♪ Люди встають і одягаються Люди назад не повертаються А-а-а-а-а-а-а Ти не впізнаєш мене В мене кольорові сни тепер А в очах глибина від блакитних озер Ти не впізнаєш мене Кров немов гаряче золото А тепер прощавай, нас не бачить ніхто ♪ З холодними долонями ти А я жива! Жива і не залізна (А-а-а, не залізна) Цій душі в твоїх долонях тісно (А-а-а-а-а) Ти не впізнаєш мене В мене кольорові сни тепер А в очах глибина від блакитних озер