Дальня путь лежить Через хмари і небес блакить, Там в чужім краю Не знайде вона любов свою, Бо вбиває золото красу. Подібна до сонця – Принцеса луків. Володарка лісу – Тварин і птахів. В некошених травах – Серед лілей. Дитиною світла... Тільки не знайшла все, До чого прагнула душа. Золото й парча залишили Обпік на плечах, І отруту смерті на устах. 1 Вона була неначе дитина – Принцеса луків. Вона одна володарка лісу – Тварин і птахів. Зростаючи в некошених травах – Серед лілей. Вона була променем світла... Але ніхто не в силах Згасити сонце в безодні зла, Ніхто не в силах Спинити розталь. Вір, я жива... 2