Весна була чудова: всі квіти розквітали
Сонячне світло місто заливало і пташки співали
По вулицях ходили привабливі повії
У мерседеси, лексуси та БМВ сідали
Я був при своїх думках. У городській імлі я пітнів
Пішов окремим шляхом, вештався недбало
Мене не турбували цього життя події
Саме тоді зустрів я дівча моєї мрії
Вона була як зірка, на мене з неба впала
Парфумами незвичними мій ніс причарувала
Життя моє змінила, серце моє забрала
І мої сірі будні прожектором осяла
На цілих кілька тижнів, а потім раптом щезла
Лишила після себе повну розруху й безлад
Не те щоб у кімнаті, скоріше, в моїй долі
Насипала із верхом на рану пачку солі
Напевно, десь поїхала в якусь ворожу дачу
А мене просто використала, як звичайну здачу!
Я ходжу як навіжений й не можу зрозуміти
Шо саме сталося зі мною й шо його робити
Самотньо аж до коликів! В пустелі як узбек сам!
Немає з ким в кіно сходить або зайнятись сексом
Вночі дивлюсь на небо, а там жодного сузір'я
Не бачу я і двірник, що прибира подвір'я
Двірник, двірник прибира подвір'я
Прибира й заміта твій прах та пух, та пір'я
Двірник, двірник заміта сміття
На його метлі моє сумне життя
Двірник, двірник прибира подвір'я
Прибира й заміта твій прах та пух, та пір'я
Двірник, двірник заміта сміття
На його метлі моє сумне життя
Чи дощ, чи сніг, чи злива — я був такий щасливий
Я був тобі важливий, сміливий, наче Супермен
Коли летів до тебе, не відчував утоми
А мама казали: "Не йди, посидь удома"
Казали мені мама, та я її не слухав
Поради найкорисніші минали мої вуха
Бо ти була єдина для мене в світі світла пляма
Твоя неперевершеність — лише самореклама!
Навкруги досить світла, й не ти у тім причина
Засяяти, наче зірка, може будь-яка дівчина
Красива кожна жінка, коли усе природньо
Коли то не личина, а справжніх очей безодня!
Життя моє з тобою — на моїй кармі пляма
"Синок, все буде добре", — так кажуть моя мама
А мами завжди праві — так говорять повір'я
А також правий двірник, що прибира подвір'я
Двірник, двірник прибира подвір'я
Прибира й заміта твій прах та пух, та пір'я
Двірник, двірник заміта сміття
На його метлі моє сумне життя
Двірник, двірник прибира подвір'я
Прибира й заміта твій прах та пух, та пір'я
Двірник, двірник заміта сміття
На його метлі моє сумне життя
♪
А за вікном вже осінь, пожухле листя пріє
Двірник його збирає — він дуже добре вміє
Сірник до них підносить, багаття розкладає
І, шо таке душевний біль, повір мені, не знає!
Чому шикарний хлопець — такий, як я, наприклад
Надалі почуває себе похмуро й прикро?
Чому до тебе звик я, а ти зовсім не звикла?
Чому до тебе щиро я, а ти від мене зникла?
Нащо давати волю акордам песимізму?
Дивитися навколо крізь чорно-білу призму?
Ховать свою харизму за ширму онанізму?
Змінити погляд на життя не є ніколи пізно
Мій парус одинокий, де горизонт, біліє
Моє велике серце тобой вже не хворіє
Тепер я люблю себе — така проста наука
Бо парубок моторний я, а ти — стандартна сука
Двірник, двірник прибира подвір'я
Прибира й заміта твій прах та пух, та пір'я
Двірник, двірник заміта сміття
На його метлі моє сумне життя
Двірник, двірник прибира подвір'я
Прибира й заміта твій прах та пух, та пір'я
Двірник, двірник заміта сміття
На його метлі моє сумне життя
Двірник, двірник прибира подвір'я
Прибира й заміта твій прах та пух, та пір'я
Двірник, двірник заміта сміття
На його метлі моє сумне життя
Двірник, двірник прибира подвір'я
Прибира й заміта твій прах та пух, та пір'я
Двірник, двірник заміта сміття
На його метлі моє сумне життя
Двірник, двірник прибира подвір'я
Прибира й заміта твій прах та пух, та пір'я
Двірник, двірник прибира подвір'я
Прибира подвір'я, прибира подвір'я
(Прибира подвір'я, прибира подвір'я)