Мене дратує геть усе, Тримаюсь із останніх сил, Щоб не сказати, не зробити зайве! Те, що ти знаєш, що і як: Куди піти та що зробить – Мені набридло, Це не важко зрозуміть! А іноді коли дивлюсь на тебе... Я ледве стримую себе... щоб тебе... Щоб тебе... щоб тебе... Щоб тебе... щоб тебе... Не вдарити! Не вбити! Мовчки розвернутись та піти! Як в голову прийшло тобі? В якому це наснилось сні? Що ти поради можеш давати мені?! Слова, важливі для тебе, Для мене просто маячня, Тому тримати в таємниці Тобі їх порадив би я! А іноді коли дивлюсь на тебе... Я ледве стримую себе... щоб тебе... Щоб тебе... щоб тебе... Щоб тебе... щоб тебе... Не вдарити! Не вбити! Мовчки розвернутись та піти! Навіщо спорити, навіщо казати Те, що кажеш ти? Я дав би тобі пару корисних порад, Але, на жаль, ти слухаєш тільки себе... Запиши... зникни... Заховай свою голову глибоко в землю, Відстань від мене, дай мені спокій І може тоді в живих я залишу Тебе! Тебе! Тебе! Не єби мій мозок, А краще подбай за себе! Себе! Себе! Себе! Ніколи, не змушуй робити те, Чого робити не хочу я! Ніколи, не змушуй робити те, Чого робити не хочу я!