Дивні коріння старого дуба Тримають ще сили останньої краплі. Усохлої верби гілки потемніли, І річки глибокої майже немає. Криниці порожні стоять, Як море солоне засохле. І вітер тільки стереже Батьків могилу, що на схилі. Ворожа стара кров на камені, Вже висохла та почорніла. Пожовкле дике поле сонцем зморене, Вгамує лють дощів. Остання хата незгоріла, Стоїть з чорними дірами вікон. Долю народу лише час вирішить. Ганьбу віків лише час забере.