Палаючі очі чорного лісу Крізь темряву ночі дивляться у світ На дубі столітньому ворон старезний Він бачив багато страждань людських Багряна зоря розпочне день наступний День повний відваги й запеклої січі Та раптом кров тепла з ран моїх хлине І наче притисне до неньки-землі І чорні зіниці очей потьмянілих Без жодної тіні страху згасаючи До країни великих Богів відпливаючи Востаннє побачать світ сонця та неба Чорний шлях крізь дерева в могутньому лісі Лісі древньому, що бачив пращурів битви Таємниці стародавні він у тіні зберігає Та криваві рани в чорній імлі Доля стискає серце тремтяче Вирує гаряча кров у жилах Нібито птах летить білокрилий Притискаючи до землі тіло