Помишляйте, чєловєци, всякий час о смерті,
Скільки б не жив на цім світі – треба буде вмерти.
О багацтві і розкошах всєгда помишляєш,
Коли прийде смерть по душу – ти того не знаєш.
Коли прийде смерть по душу – нельзя откупиться,
Махне косой, ступай за мной, полно суєтиться.
Все багацтво, всі розкоші складаєш у суми,
Кому вони дістануться – нема в тебе думи.
Все багацтво, всі розкоші, суєту оставиш,
Тільки гріхи, діла свої Судії представиш.
Як задзвонять усі дзвони по смертній годині,
Скажуть люди: вічна пам'ять по моїй кончині.
Всі сродники, приятелі тіло провожають,
А ангели-хранителі душу зустрічають.
Всі сродники, приятелі додому вертались,
А ангели-хранителі за душу сражались.
Пішла душа по митарству за гріхи страдати,
Не поможуть гріхам моїм ні отець, ні мати.
Не поможуть гріхам моїм ні браття, ні сестри,
А поможе милостиня, що я подавала.
Лежить душа обнажена, а тіло потліло,
Ведуть душу на Суд Божий за всякоєділо.