Одного разу, ми повернемось у місце що у серці
Де нам колись було затишно
Де наш дім
Минуле повернуть запізно
Вези мене додому потяг
І навіть якщо моє місто
Перетвориться на попіл
Попереду шлях залізний
Вези мене додому потяг
І навіть якщо моє місто
Перетвориться на попіл
23є з Ірпеня, за добу як ця фігня
Їхали в Полтаву святкувати мої 35
Я й вона, і війна та що розлучила
Крізь країну, крізь міста, у попіл наші крила
Я, я, я, і ти поруч зі мною
Адже Ти моя, Ти моя головна зброя
О, повна обойма обійми мене
Надія й віра, в те що, скоро це все мине
Минуле повернуть запізно
Вези мене додому потяг
І навіть якщо моє місто
Перетвориться на попіл
Попереду шлях залізний
Вези мене додому потяг
І навіть якщо моє місто
Перетвориться на попіл
Вкритися ковдрою, що пахне домом
Та згадати те, коли ми немов бовдури
Коли не цінували день і мить
Тепер шукаєм спокій всюди там де ми не ми
Через втому в телефоні повідомлення від тебе
Знову стало тихо вдома де рідне місто і чисте небо
Минуле повернуть запізно
Минуле повернуть запізно
Вези мене додому потяг
І навіть якщо моє місто
Перетвориться на попіл
Попереду шлях залізний
Вези мене додому потяг
І навіть якщо моє місто
Перетвориться на попіл
Минуле повернуть запізно
Вези мене додому потяг
І навіть якщо моє місто
Перетвориться на попіл
Попереду шлях залізний
Вези мене додому потяг
І навіть якщо моє місто
Перетвориться на попіл