Як би мав би померти сьогодні
Я б згадав би про наші обійми
Я б згадав, як було нам добре
Я б згадав, як були ми вільні
Як би мав би померти сьогодні
Я б сказав, що тебе я кохаю
І шляху іншого я не бачу
І шляху іншого не маю
І здолавши всі наші дороги
Як у морі, розправив вітрила
Ти єдина, хто в мене вірить
Ти єдина даєш мені крила
В твоїх обіймах все стає вільно
Бачу в очах твоїх все своє
В твоїх обіймах все стає вільно
Бачу, в очах твоїх всесвіт є
В твоїх обіймах все стає вільно
Бачу в очах твоїх все своє
В твоїх обіймах все стає вільно
Бачу, в очах твоїх всесвіт є
Ми з тобою — як діти в школі
Тільки проводив життєве навчання
Мені б не хватило ні крейди, ні дошки
Щоб написать це зізнання
Я знаю, тільки сам на сам
Ти розумієш мій внутрішній стан
Мій внутрішній храм, життєвий туман
Коли лихо, ти там, ти мій океан, Маріам
Мало-помалу я вийшов з чорної хмари
Там, де лунали удари і моє серце палало
Знаєш, не знаєш, ніби з ниток виплітаєш
І в молитвах пам'ятаєш, чим загоюєш рани
І здолавши всі наші дороги
Як у морі, розправив вітрила
Ти єдина, хто в мене вірить
Ти єдина даєш мені крила
В твоїх обіймах все стає вільно
Бачу в очах твоїх все своє
В твоїх обіймах все стає вільно
Бачу, в очах твоїх всесвіт є
В твоїх обіймах все стає вільно
Бачу в очах твоїх все своє
В твоїх обіймах все стає вільно
Бачу, в очах твоїх всесвіт є