Дороги іншої не треба, Поки зорить Чумацький Шлях, Я йду від тебе і до тебе По золотих твоїх стежках. Мені не можна не любити, Тобі не можна не цвісти, Лиш доти варто в світі жити, Поки живеш і квітнеш ти! Україно, Україно, Після далечі доріг Вірне серце твого сина Я кладу тобі до ніг! Бо ми кохаєм до нестями І ще не скоро наш кінець, Ще, може, нашими серцями Розпалим тисячі сердець. Ще свічка наша не згоріла, Ще наша молодість при нас, А те, чи варте наше діло – То скажуть люди й скаже час. Україно, Україно, Після далечі доріг Вірне серце твого сина Я кладу тобі до ніг!