Київ. 2019 рік. Січень
Безпорадність тримає мене за руку, дивіться просто у вічі
Газова плитка увімкнена але не гріє нічого
Я тримаю газового пістолета у роті та натискаю гачок
Він не вистрілив тоді, не спрацював
Але краще не стало
Бо надія таки кинула мене на призволяще Розтанула
Всі емоціі вмерли, не було ні сили ні втоми
Не було нічого хто в тому винен крім мене - ніхто
Коли здається що ти розумніший за всіх - слід чекати на лихо
Асфальт підніметься та вдарить у лоба, навкруги стане тихо
Життя спорожніє - ні кохання, ні друзів ні компасу, ні важелів
Лише дзеркало але соромно подивитись у відображення
Та я подивився і - побачив що крім руйнацій які накоїв
Десь всередині є ще місце для праці з любов'ю
Ці дві стіни досі захищають мене від бомб та вітрів
Зараз я пишу це і подумки дякую всім кого потім зустрів
Харків, 2022, січень
Я стою у самому центрі мирного міста
Ракети ще не летіли, та в душі війна особиста
За шкалою самотності відчуваю себе з десяти десь на триста
Минуле бетонним намистом тягне на дно за шию
Колись щасливе дитинство порізане на сашимі
Тут не мало буть хепі енду, мали буть лише біль і відчай
Та зараз все добре. Я нова і сильніша удвічі
Коли твоє життя то просто буремний шафл
Час подивитись на себе та дістати скелети із шафи
У дзеркалі десь між болем та
Прокляттям ворожим
Все ще мешкає той, хто вистоїть та переможе
За вікнами гучно, і це точно ще не останній концерт
Життя може ранити глибоко, як зашити всі діри ті?
Ми для себе знайшли дуже простий рецепт
Любити, не брехати собі та вірити
Карти на стіл
Коли зовні та в середині nothing to steal
В час коли ти такий пустий
Віра то єдиний твій значимий скіл
Карти на стіл
Коли зовні та в середині nothing to steal
В час коли ти такий пустий
Віра то єдиний твій значимий скіл