Одна трубка стирчить із спини, інша із пеніса
Температура під 40, цікаво, якщо я згорю зараз то чи стану я феніксом?
Дамблдор дивиться на мене зі скепсисом
Дамблдор - я так називаю сусіда
Йому 85
Він помирає, марить та кличе сина
Сина немає
Тож крики потроху зникають
Замість них з його рота на підлогу ллється слина
В палаті темно сумно та безнадійно
Цим палата нагадує мені росію, не смійся друже
Тут навіть так само вдихнути на повні груди не можна
Коли намагаюсь то боляче дуже
Яке там одужання?
Нарешті морфін починає діяти
І я зйобуюсь із реальності туди
Де цей світ ще не розлітається на шматки
Вжух - і вже за секунду я вже в іншому місці
Так, коли є морфін - я швидкий
Це місце де я ховаюсь
Тут невеличка кімната, книжка з казками
Та піанінка механічна заведена
Вона мені грає, я беру книжку та починаю читати казки вголос
І це гріє з середини
Люблю вигадувати та читати різне
Особливо коли ніхто не аналізує
Чи достатньо наповнене воно алегоріями і сенсом
Бля, я читаю казки в уявній кімнаті
Від'ібіться вже, поціновувачі мистецтва
Ці казки про добро та про мрію
Про окремих людей та про цілі народи
Про любов, яка справжня, не ту, що в кіно чи у тупорилих піснях
А ту, яку робить із нами природа
Це казки про героїв та про слабаків
Про дурнів розумних та про тупих ерудитів
Про ситуації коли начебто треба прикласти пістолета до скроні
Але ти чомусь обираєш радіти
Нащо я це роблю?
Бо в моїй пірамідці це фундаментально важлива потреба
Якщо ти вже тут, то сідай, в мене є ще пару історій в кишені
Може одна із них саме для тебе
А чому ні?
Ми такі всі прохавані та розумні
Але шось досі не схожі на нормального людського виду зразок
Може це якраз через те, що нам все ж таки трішечки не вистачає казок