Я люблю Київ, я люблю Львів, Я люблю Одесу, але бракує слів, Аби сказати тобі, друже, як до болю люблю Казкову Слобожанщину - рідну, мою! Де скелі над Дінцем і гори крейдяні, Де квіти із-під криги будять луки росяні! Тут наше сходить Сонце, поглянь навкруги — Багрянцем зайнялись чарівні береги Тут я колись давно родився і мене сповили У полі неозорім ніжні коси ковили, І спершу я навчився сідлати коня Та добрій нашій пісні, ту, що чути іздаля! Ворскла - наша Мати, Батько - синій Дон, Одвіку вартуємо східний рубікон, І скільки б душу нам не рвали - не зіпсується кров, Ми боронити свої стріхи будемо знов, Де квітнуть воронці на сонячних вітрах, Де гори крейдяні, козацька пісня на устах!