Ти так любила вечірній Львів, Від ранку до ранку шалено літати... Ти... А я божеволів, ховався і млів, Простіше не знати з ким ти, Ніж ділити й вмирати... Тут пилом припали всі твої вазони - І я почорнів від твоїх орхідей... Прийди, осінь, прийди! Забери мене в свої холодні обійми!. Прийди, осінь моя, прийди Я жити, я жити без неї не вільний... Ти так любила вечірній Львів І так не любила до когось звикати... Без грубих рубців і болючих слідів Іти й не лишати, іти й не питати... І декілька спільних світлин на стіні - Я й досі не знаю, що з ними робити... Прийди, осінь, прийди! Забери мене в свої холодні обійми!. Прийди, осінь моя, прийди Я жити, я жити без неї не вільний... Осінній багрянець річками повз нас, Ти глибше заглянь в мої випиті очі, І лився між вулиць самотній романс - І Львів забирав усі сльозі дівочі Прийди, осінь, прийди! Забери мене в свої холодні обійми!. Прийди, осінь моя, прийди Я жити, я жити без неї не вільний. Прийди, осінь, прийди! Забери мене в свої холодні обійми!. Прийди, осінь моя, прийди Я жити, я жити без неї не вільний...