світанки нових епох, роздоріжжя історій, ми вийшли з тобою з асфальту в асфальт і підем, нам салютують ліси заміські і всміхаються зорі, будемо жити! у пеклі поставимо новий Едем. віскі, танго, фокстрот: у Вальгаллі сьогодні свято, герої новітніх битв прибули у свій рай, бідні сміються до сліз, до сміху ридають багаті, будемо жити! та як, моя мила, мабуть, не питай. облуда примарних надій на прийдешні зміни, мої револьвери набиті піснями і мрій конфетті, ми втіха солодка, ми совість цієї сумної країни, будемо жити! плекаючи мир на обридлій війні. ми знали зі школи - цей світ нам не дасться просто, мечі дерев'яні в дитячих руках рубали старий бур'ян, вічно голодні, обдовбані й ситі гівном дев'яності, будемо жити і бити довіку в любові лункий барабан!. народження нових зірок, смерть вчорашніх кумирів, ми вкрали у літа по пригорщі сонячних днів, кордони лягають, діти горять, дорожчають хліб і квартири, будемо жити! - між вієн правічних і перших осінніх дощів.