(Не забувай мене, не забувай мене) Не забувай мене - під мокрими стріхами літніх ночей Не забувай мене - холодними ранками в місті чужому Не забувай мене - в туманах осінніх між нових людей Не забувай мене - як не забула рідного дому Бо іноді ми мов останні люди на Землі Не забувай мене - як хочеш кричати і знову мовчиш Не забувай мене - як мамині очі і тиху усмішку Не забувай мене - коли в його руки безпечно летиш Не забувай мене - сама по собі, в холодному ліжку Якби міг, станцював - ці слова на київських асфальтах Якби знав не тікав - ні! - від дитячих мрій - а куди?! Хто і як, але я так хотів би й через роки знати Шо у тебе все ок... знаю де щаслива ти! Не забувай мене - як боляче буде у ночі без сну Не забувай мене - під нові пісні й так бракує повітря Не забувай мене - в дзеркалах кривих не шукають красу Не забувай мене - як не забув я тебе, моя рідна Бо іноді ми мов останні люди на Землі Іноді ми мов останні люди на Землі (Не забувай мене, не забувай мене)