Така тендітна немов цвіт абрикосовий Я забуваю з тобою про зими й осені Я забуваю з тобою, що ця війна без кінця Дражнить нас весна А я хлопчисько простий з дикого заходу Люблю неначе востаннє та з розуму зведу Людині треба людина, а я завжди кудись йду Поживемо-побачимо! Ти знаєш я не герой з ікони Поживемо-побачимо! Поживемо дава-а-ай Шукає теплу щоку твій холодний ніс Я забуваю з тобою, що світ це темний ліс Я забуваю з тобою, що спокою - гріш ціна Дражнить нас весна А я хлопчисько простий з дикого заходу Люблю неначе востаннє та з розуму зведу Людині треба людина, а я завжди кудись йду Поживемо-побачимо! Ти знаєш я не герой з ікони Поживемо-побачимо! Я теж шукав свій маленький рай Поживемо-побачимо! Ти усміхаєшся так безборонно Поживемо-побачимо! Поживемо і не питай Чому правда чужа така мила своя - як під серцем ніж Як запах випитої зранку наодинці кави І ми немов в старій французькій мелодрамі В якій герої не знають чого хочуть... пробач (пробач) Я так люблю твою смішну ранкову неохайність Перечекати б цей дощ, всю учорашню крайність Я так люблю твій старенький червоний плащ Поживемо-побачимо! Ти знаєш я не герой з ікони Поживемо-побачимо! Я теж шукав свій маленький рай Поживемо-побачимо! Ти усміхаєшся так безборонно Поживемо-побачимо! Поживемо і не питай Чому правда чужа така мила своя - як під серцем ніж