Що тобі до моєї печалі? Що тобі до моєї тривоги? Тихі човни, що стоять на причалі І вода розбиває пороги Що тобі до моєї любові? Що тобі до цієї розлуки? Якщо на місячному серпові З'являються знаки, лунають звуки Я тримався твоєї тиші Тримався за те, що було зі мною Але ніжність твоя така невтішна І сніги летять над твоєю зимою І блукає світло твоїми устами І твої сновидіння такі примарні І коли ти спиш безнадійно зникають Північні птахи в золотому тумані Але на всьому буде лежати сніг І скільки би я не говорив: "Прощай" Вертатись до тебе все, що я справді міг Щоб залишатися довше ніж зазвичай І коли ти торкаєшся снів устами І коли в твоїх снах проростає втіха Темна вода під важкими мостами Спиняється невагома і тиха Тому що тобі до останніх трамваїв? Що тобі до моїх освідчень? Це для нас із тобою Так щемко триває Цей ніжний, безкінечний січень І хай це тепло зринає і вироста І як би ти не любила свій перший сніг Я завжди буду лишати твої міста Я завжди буду повертатися в них Але на всьому буде лежати сніг І скільки би я не говорив: "Прощай" Вертатись до тебе все, що я справді міг Щоб залишатися довше ніж зазвичай Ніж зазвичай Ніж зазвичай Ніж зазвичай Ніж зазвичай Ніж зазвичай