Йшла я собі та звичаї ламала Холод та скрежет звідусіль пізнала Почула стільки, що й дихати не мала Прихилюсь до тебе я — може, краще стане Стане Прихилившись до тебе, правду розказала Як слухняной донькою була, але впала Про зльоти та падіння, як я відчувала Заманили в воду, обманули! Забере тебе, якщо ти не в змозі Забере тебе, іди по дорозі Важко стане — то й не треба кричати Знаєш правду — то й не треба мовчати ♪ Я тобі хтіла щастя привернути Та заховаєш ти все й сам в спокусі Бачу вогняні хвости на небі Здавалось, казка але ні, то люди заманили! Забере тебе, якщо ти не в змозі Забере тебе, іди по дорозі Важко стане — то й не треба кричати Знаєш правду — то й не треба мовчати! ♪ Забере тебе, якщо ти не в змозі Забере тебе, іди по дорозі Важко стане — то й не треба кричати Знаєш правду — то й не треба мовчати Заманили!