Степ широкий простеливсь, ген до небокраю
Поміж трав посохлих вітер гірко завиває
Сонце випалило степ, ні води краплини
По степу юнак іде в латаній свитині
Сонце випалило степ, ні води краплини
По степу юнак іде в латаній свитині
Доле ж моя, доле, що мені діяти?
Як прийти до батька в дім? Що йому сказати?
Доле ж моя, доле, розстелися степом
Хто ж мене такого знов, додому прийме?
Лишив батька, лишив дім, лишив рідну неньку
Поміняв на гірку воду матінку стареньку
"Боже! Що ж я наробив в ту лиху годину?"
І рознісся степом крик блудної дитини
"Боже! Що ж я наробив в ту лиху годину?"
І рознісся степом крик блудної дитини
Доле ж моя, доле, що мені діяти?
Як прийти до батька в дім? Що йому сказати?
Доле ж моя, доле, розстелися степом
Хто ж мене такого знов, додому прийме?
Скільки горя, скільки сліз зазнав на чужині
Прости, батьку, тяжкий гріх ти своїй дитині
Серце кров'ю облилось у старого батька
Сльози щастя на очах: "Я ж бо сина бачу
Сину, рідний сину! Ти ж моя дитина!
Кращі шати одягни, скинь стару свитину
Сину, рідний сину! Ти ж моя дитина!
Обійму міцніше я, забуду провину"