Не чекав? Прокинься Це не я це лиш примара Я навздогін спізнився Та повір мені це правда Я повертаюсь в битву З тим що вбити неможливо А ти моя людина? Чи ти знов проходиш мимо Просто дивний сон Який ти вже прожив, та Я для тебе знов Я тут тільки для тебе Так, це тисяча казок Про забуту любов Про світ якого вже Ніколи не буде В твоєму домі тихо Ніби вічність було так Ти не бачиш лиха Та воно сидить у серці Давній сон З-під підлоги Ми разом Та це ненадовго Рано б'є дзвіниця Чи будильник в сьомій ранку В телефон боїшся Заглянути, і не варто Те що знав забулось Це данина віку болі Ти глушив самотність Та це наче йти під гору Просто дивний сон Який ти вже прожив, та Встиг забути, що ж Тоді це для тебе Так, це тисяча казок Про забуту любов Про світ якого вже Ніколи не буде Не чекав? Прокинься Це не я, це лиш примара Це не я це лиш примара В твоєму домі тихо Ніби вічність було так Ти не бачиш лиха Та воно сидить у серці Думаю про тебе поки ти спокійно спиш Ми разом підемо битись знову як колись Час змінився, я ж казав, що все так і буде Та ніхто не слухав Давній сон, що досі йде Не чекав? Прокинься Це не я, це лиш примара В твоєму домі тихо Ніби вічність було так Ти не бачиш лиха Та воно сидить у серці