Важко жити у розбитому світі, де немає ні лиць, ні імен А день - переплутаний з ніччю, хто йде - той дорогу знайде Але я стою на узбіччі, нелегко терпіти мовчання твоє Ніби-то я поливаю зів'ялі квіти чи в полі від блискавки і під дощем Намагаюся вкритись Перше - це лиш діло звички, а друге - дурниці, на цьому і все В цей ранок бридкий я збагнув лиш одне Ти померла у мене вві сні, та обидва з тобою ми вже давно трупи Сліди наші вкриють калюжі брудні, спустошення в мене в душі і назовні А речі, які я ненавидів, стали мені до нудоти байдужі Я їм заміну шукав не одну ніч, не зміг і це, можливо, безглуздо Але знов чекаю на нашу зустріч На нашу зустріч На нашу зустріч Важко жити у розбитому світі, де немає ні лиць, ні імен А день переплутаний з ніччю, хто йде - той дорогу знайде Але я стою на узбіччі, нелегко терпіти мовчання твоє Ніби-то я поливаю зів'ялі квіти чи в полі від блискавки і під дощем Намагаюся вкритись Намагаюся вкритись Намагаюся вкритись Намагаюся вкритись