З задніх парт Ми дивились на світ із синдромом напружених брів Бо крім жартів і знань Накопичили звітність за даними, хто що робив Щоденну, квартальну, річну І знаєм різницю одну Є ті хто одразу тонув у лайні І є ті, хто не вірив лайну Чекай! Зажди! Шістсот три Назавжди! Чекай! Зажди! Шістсот три Назавжди! (Не хотілось би конєшно когось вбивати... і приходилось) (Але, що поробиш... Як ви приперлися на нашу землю - що робити?) Бувало лякались й летіли птахи Хтось в теплі краї, хтось у гарячі точки А ми залишились дивитися мовчки Бо в голову лізли одні матюки Та пташки ті, що з нами в небі — це хижаки Їх прикривають холодні вітри Їх сірі корпуси скромні Нам коштують менше ніж їхнього ворога крик Чекай! Зажди! Шістсот три Назавжди! Чекай! Зажди! Шістсот три Назавжди!