(Сумний Новеліст)
Я поміж скронь - свідомість або куля (ей!)
Я найжахливіший рятунок, кинута споруда - мій притулок
Мій форпост і я апостол, бо я Юда
Бруд та судна, вічна подорож повсюди
Обережність не при людях
Палить думок мій заклятіший ворог
Засівши в свідомість і чинить лиш морок
Я кволий, все дужче бажаю спалати до тла
Без вагань залишивши лиш прах
Каяття - я б розчулив диявольський лад
Каяття - немов збірка тілесних бажань
Каяття - прокляну для насущних утіх
Для усіх, для усіх, для усіх, для усіх
Скільки пила алкоголю
Палала даремно, та в ритмі зі мною
Пила не шкодуючи власної крові
Немов позабулася криком безодні
Щоб втішити сором свій люті простої
Весь час керувалась лиш кликом роздору
Я вкажу на шлях, щоб позбавитись злості
Ненависті досить і досить вже болю
Скільки пила алкоголю
Палала даремно, та в ритмі зі мною
Пила не шкодуючи власної крові
Немов позабулася криком безодні
Щоб втішити сором свій люті простої
Весь час керувалась лиш кликом роздору
Я вкажу на шлях, щоб позбавитись злості
Ненависті досить і досить вже
Я поміж скронь - свідомість або куля (ей!)
Я найжахливіший рятунок, кинута споруда - мій притулок
Мій форпост і я апостол, бо я Юда
Бруд та судна, вічна подорож повсюди
Обережність не при людях
Я поміж скронь - свідомість або куля (ей!)
Я найжахливіший рятунок, кинута споруда - мій притулок
Мій форпост і я апостол, бо я Юда
Бруд та судна, вічна подорож повсюди
Обережність не при людях
Скільки пила алкоголю
Палала даремно, та в ритмі зі мною
Пила не шкодуючи власної крові (я поміж скронь)
Немов позабулася криком безодні
Щоб втішити сором свій люті простої
Весь час керувалась лиш кликом роздору
Я вкажу на шлях, щоб позбавитись злості
Ненависті досить і досить вже болю
Скільки пила алкоголю
Палала даремно, та в ритмі зі мною (я поміж скронь)
Пила не шкодуючи власної крові
Немов позабулася криком безодні
Щоб втішити сором свій люті простої
Весь час керувалась лиш кликом роздору
Я вкажу на шлях, щоб позбавитись злості
Ненависті досить і досить вже болю