(Сумний Новеліст)
Тендітне тіло, припершись до боковини, просто сиділо...
Сиділо, тонучи в меланхолії.
Погляд її бурштинових зіниць
Був самотнішим грішника в пекельному казані.
Руки довільно лягали на коліна
Замикаючи образ виснаженості, хіба волосся...
Волосся було чорним оксамитом, гладке та тьмяніше ночі.
Жодних ридань чи експресії, жодних пошуків драми.
Лише довершеність, осягнення істинного відчаю.
Досить! Досить!
Витру сльози з очей
Замовкну якщо хтось попросить
Емоції - злочин
Досить! Досить!
Витру сльози з очей
Замовкну якщо хтось попросить
Емоції - злочин
Досить! Досить!
Витру сльози з очей
Замовкну якщо хтось попросить
Емоції - злочин
Досить! Досить!
Витру сльози з очей
Замовкну якщо хтось попросить
Емоції - злочин
Замовкну, якщо хтось попросить
Змокну і бігтиму босим
Крізь пальці волосся, сирість до носа
І затужив зовсім
Заплакав сьогодні вже разів зо сім
І як погано, то всім
Бо я не в ресурсі і плутаю осі
Останнім часом лиш в злості
Підошва стерта, а звуки здригання лунали від кожного коцку на взутті
Лише при погляді...
Але в минулому лунали вже...
Я сів поруч...
Споїв теплом свого тіла, закружляв у танці подихом,
Поцілував крізь повітря своїм смаком і... приголубив
⁃ Не сумуй більше
Досить! Досить!
Витру сльози з очей
Замовкну якщо хтось попросить
Емоції - злочин
Досить! Досить!
Витру сльози з очей
Замовкну якщо хтось попросить
Емоції - злочин
Досить! Досить!
Витру сльози з очей
Замовкну якщо хтось попросить
Емоції - злочин
Досить! Досить!
Витру сльози з очей
Замовкну якщо хтось попросить
Емоції - злочин