Тобі всі сказані свої слова Я позбирав, як кусочки скла Тільки вітер знає правду про нас (про нас, про нас) Я думаю вдень і думаю вніч Я знов не знаю, у чому річ Наша доля зла, все вирішить час (час, час) Йде з неба дощ, а під небом ми В наш дивний світ ми самі прийшли Неправда правду замінює знов Із давніх ран витікає кров Шалений ритм і шалене буття Я кажу: "Стоп! То не для мене життя" І тільки ти так хочеш, ти, а не я (я, я) Твій ніжний дотик (є-е) Я більше вже ніяк не відчую (є-е) Я більше вже не твій, але часом Тебе у снах своїх я знов намалюю Твій ніжний дотик (є-е) Я більше вже ніяк не відчую (є-е) Я більше вже не твій, але часом Тебе у снах своїх я знов намалюю ♪ Земля біжить у мене з-під ніг В душі зима і холодний сніг Я знаю: ще надія жива (жива, жива) Так мало часу, так мало днів Я довго не спав, я зголоднів Я, напевно, догораю до тла (до тла, до тла) Про тебе сон мій такий сумний Я в ньому сам і фінал простий Тягар прозріння на мене паде Скажені будні, і дітись ніде Шалений ритм і шалене буття Я кажу: "Стоп! То не для мене життя" І тільки ти так хочеш, ти, а не я (я, я) Твій ніжний дотик (є-е) Я більше вже ніяк не відчую (є-е) Я більше вже не твій, але часом Тебе у снах своїх я знов намалюю Твій ніжний дотик (є-е) Я більше вже ніяк не відчую (є-е) Я більше вже не твій, але часом Тебе у снах своїх я знов намалюю ♪ Твій ніжний дотик (є-е) Я більше вже ніяк не відчую (є-е) Я більше вже не твій, але часом Тебе у снах своїх я знов намалюю Твій ніжний дотик (є-е) Я більше вже ніяк не відчую (є-е) Я більше вже не твій, але часом Тебе у снах своїх я знов намалюю