Ніби нічні метелики, люди зажурено топчуться —
В світлі зупинки чекають вони, коли приїде останній автобус.
Всі поспішають додому, тому ніхто уже не завважує графік.
Наче востаннє, водій тисне газ і до узбіч притискає весь трафік.
В темряві скла відбивається все, що у салоні в цей час відбувається,
Гілки дерев б'ють у лице, і ти відображенню мляво всміхаєшся.
Твоє життя, як автобус нічний — люди й машини проносяться поруч.
Щоб не упасти і не травмуватись, треба триматися міцно за поручні.
Я повертаюся додому і
Пустим приміщенням шепочу: Це я.
Така моя щоденна одісея,
У ній для себе я знаходжу панацею,
І в ній минають тихо мої дні.
А поруч нас драконами дроти
Летять, норовлячи заплутати хвости,
І їх уже ніяк не розігнути.
Щоб радощі повернення збагнути,
Потрібно звідкись перед тим піти.
Відбувся лише пневмонією, ледве уникнувши бійні,
І вв'язуєшся в авантюру — їздити далекобійником.
Історія ця не нова — в мандрівці проводити час свій роками;
Й, здавалося б, друзів повно, та хвилюються тільки дівчина й мама.
Їм пишеш весь день повідомлення: Як справи? Привіт, я скучаю!
Помити б в дорозі десь голову, а так — усього вистачає.
Думками весь час повертаєшся — поспати в теплі і смачно поїсти,
Провести удома лише одну ніч, а на ранок знову забратись в поїздку.
Like a rolling stone
(Like a rolling stone)
Like a rolling stone
(Like a rolling stone)
Like a rolling stone
(Like a rolling stone)
Like a rolling stone
(Like a rolling stone)