Піднімаються люди з метро і пускаються в танець —
Лавірують у купі туристів і самозванців,
Що повільно плетуться і весь час спотикаються.
І ось ти серед них пробігаєш, долаючи втому.
Застряг між різних світів, наче Лінкольн в бардо.
Яке з місць на землі ти би назвав своїм домом?
Коли умру, поховайте мене під Черкасами,
Щоб не здалося, що даром я був народжений.
Але поки Сізіфом штовхаю я кошик до каси,
Де касирка незмінно його знов і знов випорожнює.
Плугатарі з плугами йдуть, а діточки обід несуть.
На заході робочого дня згущаються сутінки
Й в голові вивільняється трохи для себе часу,
Щоб його присвятити на нерішучість та сумніви.
Як звучали б слова Кобзаря,
Якби він був таким же, як я?
Коли умру, поховайте мене під Черкасами,
Щоб не здалося, що даром я був народжений.
Але поки Сізіфом штовхаю я кошик до каси,
Де касирка незмінно його знов і знов
Де касирка незмінно його знов і знов
Де касирка незмінно його знов і знов
Де касирка незмінно його знов і знов
Де касирка незмінно його знов і знов
Де касирка незмінно його знов і знов
Де касирка незмінно його знов і знов
Де касирка незмінно його знов і знов...