На-на-на-на-на-на, на-на-на-на-на-на
На-на-на-на-на, на-на-на-на
Осінь, брудний тротуар, ноти, відкритий футляр
Грає старий музикант, дзвінко скрипка співає
Ніжна, легка і проста, гарна мелодія та
Тихо по вітру кружля і до неба злітає
Люди спішили до дому, в очі дивились старому
Був у очах тих покірних і смуток, і жаль
Грає старий скрипаль, в сірих очах печаль
Грає про те, що є і чого вже не буде
В скронях вже сивина, але в душі весна
Знов настає коли його слухають люди
Не зрозуміло чому, може за пісню сумну
Кожен спішив обійти музиканта старого
Білі сніжинки з під хмар, падали прямо в футляр
Рідко, скупі мідяки коли падали в нього
Скрипка усе розуміла, хоч від морозу тремтіла
Була від того сумною мелодія та
Грає старий скрипаль, в сірих очах печаль
Грає про те, що є і чого вже не буде
В скронях вже сивина, але в душі весна
Знов настає коли його слухають люди
♪
Де ті щасливі роки? Де ті вродливі жінки?
Може то був тільки сон і мені приснилось
Все промайнуло як мить, серце від смутку болить
Скрипка, то радість одна, що мені залишилась
Скрипка усе розуміла, хоч від морозу тремтіла
Була від того сумною мелодія та
Грає старий скрипаль, в сірих очах печаль
Грає про те, що є і чого вже не буде
В скронях вже сивина, але в душі весна
Знов настає коли його слухають люди
♪
На-на-на-на-на-на, на-на-на-на-на-на
На-на-на-на-на, на-на-на-на