Вже за обрій сонце сідає Відпливає у минуле день При долині жде мене чекає Чисте джерело моїх пісень Пригадався знов вишневий сад Рідна хата близька і далека Де мене багато літ назад Залишив моїм батькам лелека А роки летять наче коні воронії А роки біжать і нема зупину їм Їх уже назад повернути не зумію І дитинства сад і весну батькам своїм ♪ Пригорнутися б до маминого серця Щоб не знати у житті біди З рідних рук напитись, як з відерця Чистої криничної води Поверніться юні літа Залічіть душі болючі рани Понесіть в квітучії жита До мого дитинства до мами А роки летять наче коні воронії А роки біжать і нема зупину їм Їх уже назад повернути не зумію І дитинства сад і весну батькам А роки летять наче коні воронії А роки біжать і нема зупину їм Їх уже назад повернути не зумію І дитинства сад і весну батькам своїм