Давай краще помовчим Я забув майже все, що колись тобі говорив Прийшов час для спалаху мостів Прощавай, прощавай тепло рук твоїх Прокинувшись одного дня, я зрозумів Що тепер ти просто людина Котру я колись дуже добре знав Та, в цілому, це вже неважливо І так, дійсно, все як вісник Все як ставка на гру І я знав, що я програю Що я десь упаду Але все одно поставив на команду свою Бо я, я її люблю Все життя, все життя Український футбол Все життя, все життя Що було- загуло Все життя, як та гра А де в ній сам я? Я дивлюся збоку та не вірю словам Насправді, я ніколи не хотів бути Занадто драматичним тіпом У всій цій плутанині слів Я заплутався вже так давно Кожний раз, як надія на краще Яскравіше тло Але це неможливо, треба було Зрозуміти давно І так, дійсно, все як вісник Все як ставка на гру І я знав, що я програю Що я десь упаду Але все одно поставив на команду свою Бо я, я її люблю Все життя, все життя Український футбол Все життя, все життя Що було- загуло Все життя, як та гра А де в ній сам я? Я дивлюся збоку та не вірю словам Іноді, я, навіть, думав, що це все назавжди Та, насправді, це вже неважливо