Коли сонце сідає за схил Починається битва, люди встають із руїн Живі й померлі, зґвалтовані, вбиті Всі вони просто хотіли жити Я чую ваш біль, я не знаю, куди його діти Пробачте мені, ненароджені діти Мені ніколи не вистачить слів Я не хотіла писати таких віршів Мені ніколи не стане душі Щоб зупинити ті кляті дощі Немає в світі такої кари Яка б помстилась за всі кошмари Немає в світі таких ліків Аби забути предсмертних криків Коли сонце сідає за схил Починається битва, люди встають із руїн Живі й померлі, зґвалтовані, вбиті Всі вони просто хотіли жити Коли сонце сідає за схил Починається битва, люди встають із руїн Живі й померлі, зґвалтовані, вбиті Всі вони просто хотіли жити ♪ Я вже не знаю, кому молитись Мені так страшно знов помилитись Допоки ми живі, будемо битись А потім, покидьки, будем любитись Мені ніколи не вистачить слів Я не хотіла писати таких віршів Мені ніколи не стане душі Щоб зупинити ті кляті дощі Немає в світі такої кари Яка б помстилась за всі кошмари Немає в світі таких ліків Аби забути предсмертних криків Коли сонце сідає за схил Починається битва, люди встають із руїн Живі й померлі, зґвалтовані, вбиті Всі вони просто хотіли жити Коли сонце сідає за схил Починається битва, люди встають із руїн Живі й померлі, зґвалтовані, вбиті Всі вони просто хотіли жити