Як понесе з України у синєє море кров ворожу Отойді я і лани, і гори Все покину і полину До самого Бога Якщо є такі рани, що їх зцілює час Є й жахлива ураза, біль від якої не згасне Ніколи знову... Ліпили маки на свою обнову А як людей вбивають, їм не гріє і не знобить Мову! Так, ми нарешті полюбили мову Ціною болю, втрат і пересиджувань у сховах Вранці п'єш каву, скролиш сайти, пишеш всім знайомим "Ми скоро будем вдома, ми скоро будем вдома" Втома і роздратування – мої другі імена Коли бачу твіти рускіх: "Да какая там война?" Відповідати нема сенсу, бо, як каже jockii Раби будуть рабами – хай живуть в антиутопії Але факт є фактом: лелеку збили зі шляху Влучили просто в крило, і не оговтавшись від жаху Він впустив їх на землю, а з ними і мати Не встояла рівно під жаский звук канонади Мені казали, що янгол створений буть охоронцем І що колись він загляне і у наше віконце Як і сонце... що було моїм світилом Але зараз я співаю ненародженим в могилах Я не пробачу в житті ніколи Ваш довічний сон Люлі-люлі, люлі-люлі-о Люлі-люлі, люлі-люлі-о Люлі-люлі, люлі-люлі-о Люлі-люлі, люлі-люлі-о