Стяг мій майорить де синьо-жовтими степами
Там в душі горить те що не вимовить словами
Там бурхливі ріки зашивають рани
І я бачу не уві сні очі тата й мами
Гори мої, море моє я без вас як сирота
Любі мої, люди мої все без вас лиш самота
Та й на чужих на просторах не зверне мене з доріг
Бо я в крові маю волю в серці маю оберіг
Гори мої, море моє я над вами наче птах
Там де ви лише свобода і світанок на вустах
Тут на рідних на просторах Стуса й Симоненка рід
Від них в крові маєм волю в серці маєм оберіг
Стяг мій майорить де синьо-жовтими степами
Там в душі горить те що не вимовить словами
Там бурхливі ріки зашивають рани
І я бачу не уві сні очі тата й мами
Стяг мій майорить де синьо-жовтими степами
Там в душі горить те що не вимовить словами
Там бурхливі ріки зашивають рани
І я бачу не уві сні очі тата й мами
Сильна моя, рідна моя від Говерли й до Дніпра
Ми тепер живем за трьох і збира по клаптиках
Дім наш, віру і надію й не обірветься струна
Як не було б важко, бийся й пам'ятай, лиш ти одна
Нескорена у бою
Нескорена у пітьмі
Нескорена від болю
Нескорена в боротьбі
Нескорена у думках
Від світанку й до зорі
Нескорена у піснях
Нескорена у мені
Стяг мій майорить де синьо-жовтими степами
Там в душі горить те що не вимовить словами
Там бурхливі ріки зашивають рани
І я бачу не уві сні очі тата й мами
Стяг мій майорить де синьо-жовтими степами
Там в душі горить те що не вимовить словами
Там бурхливі ріки зашивають рани
І я бачу не уві сні очі тата й мами