Я безмежний океан Ніж всі вдови на світі сумніший І сльозами своїми лягаю на груди скель Я кохаю моряка Він прекрасний, як сонце світлий Та вже більше ніколи до мене він не прийде Я ніхто без нього, ніхто І без нього нікого не треба Він забув про мене Як землю свою цілував Я ніхто без нього, ніхто Мені без нього нікого не треба Він забув про мене Як землю свою цілував Він покинув мене назавжди, закохався навіки в землю Раптом, вільний моряк залишився на пристані І нізащо сама земля не відпустить його до мене Щоб не чув як хвилями плаче його рідний дім Я ніхто без нього, ніхто І без нього нікого не треба Він забув про мене Як землю свою цілував Я ніхто без нього, ніхто Мені без нього нікого не треба Він забув про мене Як землю свою цілував Я дивлюся на нього хмарами, небом, ріками і озерами І в шаленстві б'юся від скель до самого дна Я ніхто без нього, ніхто І без нього нікого не треба Він забув про мене Як землю свою цілував Я ніхто без нього, ніхто Мені без нього нікого не треба Він забув про мене Як землю свою цілував