Що ж ти чорнобрива серце розбила?
Що ж ти чорнобрива гулять не ходила?
Чи то мати не пустила?
Чи то мати не пустила?
Що ж ти чорнобрива серце розбила?
Що ж ти чорнобрива гулять не ходила?
Чи то мати не пустила?
Чи то мати не пустила?
Що ж ти чорнобрива серце розбила?
Що ж ти чорнобрива гулять не ходила?
Чи то мати не пустила?
(Чи то мати не пустила?)
Чи то мати не пустила?
(Ой, не пустила!)
Що ж ти чорнобрива серце розбила?
Що ж ти чорнобрива гулять не ходила?
Чи то мати не пустила?
(Чи то мати не пустила?)
Чи то мати не пустила?
(Ой, не пустила!)
Дівчина-туман затьмарила мої очі
Дівчина-дурман, налий я ще більше хочу
Ти мене п'яниш, я п'янію донесхочу
Забути не можу твої карі очі
Україночко моя, я ж до тебе мчав
Не жалів залізного коня, як же ти могла?
Підманула, підвела, снишся щоночі
Де чар-зілля зчарувало, серце лоскочеш
(Що ж ти чорнобрива?)
Що ж ти чорнобрива серце розбила?
Що ж ти чорнобрива гулять не ходила?
Чи то мати не пустила?
(Чи то мати не пустила?)
Чи то мати не пустила?
(Ой, не пустила!)
Що ж ти чорнобрива серце розбила?
Що ж ти чорнобрива гулять не ходила?
Чи то мати не пустила?
(Чи то мати не пустила?)
Чи то мати не пустила?
(Ой, не пустила!)
(Що ж ти чорнобрива серце розбила?)
(Що ж ти чорнобрива гулять не ходила?)
(Чи то мати не пустила?)
(Чи то мати не пустила?)
Що ж ти чорнобрива серце розбила?
Що ж ти чорнобрива гулять не ходила?
Чи то мати не пустила?
Чи то мати не пустила?
(Що ж ти чорнобрива?)
Що ж ти чорнобрива серце розбила?
Що ж ти чорнобрива гулять не ходила?
Чи то мати не пустила?
(Чи то мати не пустила?)
Чи то мати не пустила?
(Ой, не пустила!)
Що ж ти чорнобрива серце розбила?
Що ж ти чорнобрива гулять не ходила?
Чи то мати не пустила?
(Чи то мати не пустила?)
Чи то мати не пустила?
(Ой, не пустила!)