Ти блукаєш містом, смієшся і плачеш
Крикнеш, але так, щоб не було чути
Ти образилась, більше йому не пробачиш
Але як забути? Усе забути
Ти блукаєш містом котру годину
Мрієш загубитися в юрбі перехожих
Слухаєш дощ і в порожніх вітринах
Ти шукаєш манекенів так на нього схожих
А у Вінниці дощ барабанить по вікнах
Між порожніх площ і людей ледь помітних
Під холодним дощем, під промоклим плащем
Ти ідеш під дощем
А у Вінниці дощ. Все здається банально
І від того чогось навіть трохи печально
Що у цілому світі всі Love story розмиті
Цим весняним дощем
Ти вернешся назад у вчорашню кімнату
Виллєш ненароком недопиту каву
Втома валить з ніг та не хочеться спати
Бо не зажди переможець здобуває славу
Вже набридло думати, мріяти, знати
У те, що не було і ніколи не буде
Де когось знайти, щоб у нього спитати
Ну чому від кохання так страждають люди?
А у Вінниці дощ барабанить по вікнах
Між порожніх площ і людей ледь помітних
Під холодним дощем, під промоклим плащем
Ти ідеш під дощем
А у Вінниці дощ. Все здається банально
І від того чогось навіть трохи печально
Що у цілому світі всі Love story розмиті
Цим весняним дощем
А у Вінниці дощ барабанить по вікнах
Між порожніх площ і людей ледь помітних
Під холодним дощем, під промоклим плащем
Ти ідеш під дощем
А у Вінниці дощ. Все здається банально
І від того чогось навіть трохи печально
Що у цілому світі всі Love story розмиті
Цим весняним дощем