Я писав це, коли були вуста у молоці
Так ненавидите, що нагадуєте? Молодці
Та не вам відповідаю, ваші викрики до лампи
А тому, хто зі мною шлях долає із "талантів"
Тільки їм, розкладую детально, по полицях
Був наш Крим, паляниця ще не стала полуниця
Був і я, молодий, зелений і на все готовий
І "страна" була, якою тоді правив Янукович
І цю пісню я читав відверто, як завжди
Але час ішов, я ріс, і сам собі сказав "зажди"
Сам себе перебудовував, пірнаючи у працю
І мені вистачає сили сказати: Я помилявся
Не про дев'яте травня, — це день пам'яти й понині
Але не свято, де всі нажираються як свині
У Львові була вчинена навмисно провокація
А я тоді ходив собі стежками Скоропадського
Дуже важко змінюватись після тридцяти
Та ніколи не пізно вчитись любити і рости
Я писав: "Звездная страна" та йдуть роки
Зіркова країна вибач за мої лапки
"Кто тебя выдумал?", — мої предки невидимі
Загартовані війнами, окупантом зневільнені
Де народ прокидається і німим не прикинувся
Де від гучного снаряда нарешті і я прокинувся
Країна, де не тліли, а вогнем писали повість
І хай втрачали тіло, та ми не втрачали совість
Де погрози спростували, де свобода і протести
Де ми разом повставали, помирали і воскресли
Ще зі школи, говорили гордо із за парт
"Отвечать на русском — круто, українською — зашквар..."
І ми всі себе русифіковували власноручно
Поки кращі твори геніїв випльовував підручник
Так росла, не розуміючи весела молодь
Що для того, щоб стерти народ — потрібно стерти мову
І я бігав російськими римами по мінусам
І шукав хто винен, та догнав тепер, що винен сам
Пропаганда спалювала сторінки наших поетів
Та я звалюю, — як у Бредбері "по Фаренгейту"
І продовжую лінію гнути всім на зло вам
Лиш не забудьте пом'янути не злим тихим словом
Не пізнав мого життя, кажеш я перевзуваюсь
Ні! я змінюю взуття, коли із нього виростаю
А ти ходиш у одному, коменти немов доноси
Чужі зачовгані думки за іншими доносиш
Я був тим, яким мене зростили дев'яності
Та весь час шукав рідний Сіон, як Нео у Вачовскі
Так писав "Звездная страна" та йдуть роки
Зіркова країна вибач за мої лапки
"Кто тебя выдумал?", — мої предки невидимі
Загартовані війнами, окупантом зневільнені
Де народ прокидається і німим не прикинувся
Де від гучного снаряда нарешті і я прокинувся
Країна, де не тліли, а вогнем писали повість
І хай втрачали тіло, та ми не втрачали совість
Де погрози спростували, де свобода і протести
Де ми разом повставали, помирали і воскресли
"Кто тебя выдумал?", — мої предки невидимі
Загартовані війнами, окупантом зневільнені
Де народ прокидається і німим не прикинувся
Де від гучного снаряда нарешті і я прокинувся
Країна, де не тліли, а вогнем писали повість
І хай втрачали тіло, та ми не втрачали совість
Де погрози спростували, де свобода і протести
Де ми разом повставали, помирали і воскресли