Правда — її не зігнути
Крига — нею не напитись
Зрада — її не збагнути
Кривда — її не простити!
Люди — як не як повстанці
Орки — їм не осягнути
Край наш, де іде повз танці
Правда, яку не зігнути!
Зупинити писати — навряд чи
Мені риму приносить снаряд, чи
Клята куля у тілі бійця
Який вчить нас іти до кінця!
Я писав, та раніше у стіл
Від людей холод зустрів мене, та я не остив
Думав згодом зав'язати, та все ж
Бог шепнув мені: "Як взяв — донесеш!"
Тільки це будуть не ніжні хіти
Асфальтовані стежки не для твоєї ходи
А дорога твоя через непролазні ліси
Там військові зачекались на прості голоси
Загрубили по дорозі, загрубіла душа
Наточили зуби звірі, затупились пісні
Від ковша небесного мені дали відкоша
Щоб на землю я спустився, заточився в різні!
Правда — її не зігнути
Крига — нею не напитись
Зрада — її не збагнути
Кривда — її не простити!
Люди — як не як повстанці
Орки — їм не осягнути
Край наш, де іде повз танці
Правда, яку не зігнути!
Якщо слово з мого горла зове
Замертвити неможливо живе
А тому пропоную свої рими, котрі
Готувались в Іловайському страшному котлі!
І вони для воїна, що світить собором
Невеликий, та країну закриває собою!
Тому Бог сказав: "Вражай словами з цього вірша й
Зійде із рядків урожай!"
Скільки тихих і простих пацанів
Не кричавши і не бивши своїх власних синів
Взяли зброю, і коли прийшов нарешті той час
Гаркнули ворогу у перший свій раз!
Та так гучно і так страшно, що ті
Не лякались так у вбогому своєму житті!
І допоки полупокер відступавши ледь ліз
У мене виходили не пісні, а культурний Ленд-ліз!
Правда — її не зігнути
Крига — нею не напитись
Зрада — її не збагнути
Кривда — її не простити!
Люди — як не як повстанці
Орки — вам не осягнути
Край наш, де іде повз танці
Правда, яку не зігнути!