Я взлетів би в небеса, але так боюсь падіння Незакриті твої зовсім битові сліди насильства І колись я може скажу, що з тобою все гаразд Мене їсть твоя душа, а тебе порізав час Знову зберігаєш цей груз за собою Я так старався позбавити болю Різану лезом душу в неволі Не варто Слабкість ховай, щоб тебе не вражали Сердце моє вже нічого не тямить Випити склянку, забутись у ямі Із своїх думок, і знову сховатись Тобі проливати сльози від горя Ти хочеш зникти назовсім поволі Я тебе розумію й не проти Не знаю Як нам так бути? Що нам робити? Депресія жере, куріння не гріє Відчай по венам, а радість вся мимо Моє нутро давно вже не мріє Я взлетів би в небеса, але так боюсь падіння Незакриті твої зовсім битові сліди насильства, і Колись я може скажу, що з тобою все гаразд Мене їсть твоя душа, а тебе порізав час Я взлетів би в небеса щоб побачити світанок Знаю, що вже незабаром стане впевненой рука Ти затягнеш цей момент поки стане тобі сили Я затягну так петлю, щоб не зняли з моєй шиї Я взлетів би в небеса, але так боюсь падіння Незакриті твої зовсім битові сліди насильства І колись я може скажу, що з тобою все гаразд Мене їсть твоя душа, а тебе порізав час Я взлетів би в небеса щоб побачити світанок Знаю, що вже незабаром стане впевненой рука Ти затягнеш цей момент поки стане тобі сили Я затягну так петлю, щоб не зняли з моєй шиї